Виховна година
Тема: «Совість – учитель людини»
Мета: допомогти усвідомити й
конкретизувати поняття "совість", "муки сумління»;розвивати
здібності розуміти і аналізувати вчинки інших людей;
вчити розбиратися у людських недоліках, представлених у літературних творах;допомогти дітям зазирнути
у свій внутрішній світ й "поговорити " із своєю совістю.
Матеріали:роздатковий матеріал:
паперові серденька, смужки паперу, аркуші
паперу для записів;підставка із свічкою для спалювання поганих
думок;музичний супровід;книги В.О.Сухомлинського;оформлення дошки: українські
народні поговірки, намальоване крейдою велике серце.
Хід
заняття
Вчитель.
Доброго ранку бажаю вам я,
Дітки кмітливі, ви - дружна сім 'я.
Бачу, ви працювати охочі,
Тому і сяють допитливі очі,
Один одному посміхнемося
І мерщій до роботи берімося.
Діти, до нас сьогодні завітали гості. А коли в домі гості — це свято. То ж
давайте і нашу виховну годину ми проведемо святково і подаруємо нашим гостям
вітання.
Учениця.
Доброго дня!
Мовим за звичаєм.
Доброго дня!
Всім вам ми зичимо.
Щастя й здоров'я вам кожної днини,
Миру і злагоди вашій родині.
- Діти, сьогодні мені хочеться розглянути дуже важливу тему: Що таке
совість. Що значить жити за совістю. Безсовісність та втрата совісті. Сьогодні
нам у цьому допоможуть книги В.О.Сухомлинського та народна мудрість.
Учні.
1. Ви, мабуть, досить часто чули від дорослих, які вас оточують, наступне:
"Як вам не совісно?", "Де ви совість свою загубили?". В
мудрій книзі написано, що совість - це один із засобів, яким душа вчить людину
правильним вчинкам. Совість - це "крик душі".
2. Совість - це потужний голос серця на захист іншого і сила, яка руйнує
людський егоїзм.
Учитель.
Я пропоную на прикладах розібратися у
тонкощах цього поняття. Але
спочатку група бібліографів нагадає нам хто такий Василь Сухомлинський, та
розкажуть про його життя.
Учні.
Повідомлення групи «бібліографів»
1. Народився Василь Олександрович Сухомлинський у 1918 р. в с. Василівка на
Кіровоградщині в незаможній сім'ї.
2. Батько його, Олександр Омелянович, орав, працював столяром і теслею,
майстрував інструменти та колеса.
3. Мама, Оксана Юдівна, працювала в колгоспі. У Василя Олександровича було
двоє братів — Іван і Сергій і сестра Меланія.
4. Зимовими вечорами, коли мама сиділа над шитвом, вона розказувала дітям
казки. Змалку батьки виховувати в дітей любов до книги.
5. Василь Олександрович ріс допитливим і цікавим. Любив малювати, мав
чудову пам'ять.
6. Понад 35 років працював Василь Олександрович учителем і директором
Павлишської школи.
7. У педагогічному щоденнику він записував свої спостереження за поведінкою
дітей. А потім складав повчальні оповідання та казки.
8. Вірш «Слово про вчителя»
Вчитель, герой і поет,
Світлі ідеї його
З серцем палаючим Данко,
Вічні, як води Дніпрові
Справжній поет-гуманіст
Він видатний педагог,
Щастя творив до останку.
Повен добра і любові.
Дітям життя присвятив,
Василь Сухомлинський -
Все їм віддав без вагання,вчитель народний по-праву,
Він їх безмежно любив,
Як нам його не любить!
Знав їх сердець поривання.
Він наша гордість і слава.
(Зачитуються оповідання В. О.Сухомлинського "Образливе слово" та
"А серце тобі нічого не підказало?").
ОБРАЗЛИВЕ
СЛОВО
Одного разу Син розсердився і згарячу сказав Матері образливе, грубе слово.
Заплакала мати. Схаменувся Син, жаль стало йому Матері. Ночей не спить — мучить
його совість: адже він образив Матір.
Йшли роки. Син-школяр став дорослою
людиною. Настав час їхати йому в далекий край. Поклонився Син Матері низько до
землі й говорить:
— Простіть мені, Мамо, за образливе
слово.
— Прощаю, — сказала Мати й зітхнула.
— Забудьте, Мамо, що я сказав вам
образливе слово.
Задумалась Мати, геть посмутніла. На
її очах з'явились сльози. Каже вона синові:
—
Хочу забути, Сину, а не можу. Рана від колючки загоїться
й сліду не залишиться. А рана від слова заживає, проте слід глибокий
зостається.
А серце тобі нічого не наказало?
Андрійко прийшов зі школи і побачив заплакану матір. Він поклав книжки і
сів за стіл. Чекає обіду.
- А тата відвезли до лікарні, - каже мати.
– Занедужав батько.
Вона ждала ,що син занепокоїться, стривожиться. Та син був незворушний,
спокійний. Мати широко розплющеними очима дивилася на Андрійка.
- А нам завтра до лісу йти, -
каже Андрійко. – Завтра ж неділя…Учителька наказала, щоб усі прийшли до школи о
сьомій годині ранку.
- Ну й куди ж ти підеш
завтра?
- До лісу… Як наказала
вчителька.
- А серце тобі нічого не
наказало? – спитала мати.
Учитель.
Ось ви прослухали дві історії. І давайте спробуємо розібратися, у яких
людей є совість, хто живе за совістю, а у кого совість відсутня. (Йде бесіда,
діти висловлюють свої думки щодо прочитаного).
Учні.
1. Якщо людина зробила щось погане, починає себе звинувачувати й сварити,
кається, жалкує про скоєне, то кажуть, що у людини (в серці) є совість,
прокинулася, заговорила совість. Коли у людини є совість, вона розуміє, що
поступила неправильно і некрасиво.
2. Коли людина ненавидить себе і страждає через свій негарний вчинок,
говорять, що людина відчуває муки сумління. В народі у такому випадку говорять:
" Стид, хоч і не дим, а очі виїсть".
3. Безсовісною називають людину, яка не вміє слухати голос серця, яка
любить сильно тільки саму себе і не думає про інших, майже не знає, що таке
совість. Вона робить погані вчинки і не відчуває своєї провини
4. Людина без совісті не бачить зла і неподобства. Вона поступово стає все
гірше і гірше, тому що не відчуває мук сумління після поганих вчинків.
5. Кажуть : "Совість - учитель людини". Яким же чином нам жити?
6. Поступати за совістю. Навчитися зазирати у серце, а воно підкаже, як
правильно чинити. Адже совість живе у серці.
7. Чим повинно бути наповнене серце, щоб жити за совістю, за правилами
честі
(Роздуми дітей і заповнення відповідями намальованого на дошці серця
людськими якостями: милосердя, совість, чесність, справедливість, любов до
ближніх, шанобливість, доброта, лінивство, безсоромність, гнів, злість,
жадність, гординя, заздрість, щедрість. Добрі якості поміщаємо у серце, а злі –
викидаємо).
8. Дитина, яка живе за совістю, має багато друзів, вона усміхається життю,
вона чесна і порядна, їй радісно і легко живеться, а батькам учителі дякують за
гарне виховання.
Учитель. Як же людині боротися з муками сумління? (Відповіді дітей).
- Існує прекрасна традиція серед людей - це один день на рік, коли всі люди
просять один у одного прощення. Цей день так і називається - Прощена неділя.
Можливо, вдома хтось із вас і дотримується такої традиції.
- Я хочу вам запропонувати ще однин крок до очищення сумління. Вам на парти
покладено паперові серденька двох кольорів: червоне і чорне. На червоному я
пропоную вам написати ту рису характеру, яку ви хотіли б мати (можна підглянути
до нашого великого серця на дошці). А на чорних напишіть негативну рису, якої
ви хотіли б позбавитись. Можете бути щирими і чесними, тому що ніхто без вашого
дозволу не читатиме ваші одкровення. А й більше: чорні сердечка ми складемо ось
на цю тацю (вчитель тримає металеву тацю, на якій стоїть свічка). Ми після
заняття вийдемо на вулицю, запалимо свічку - світло миру та любові і спалимо
всі наші негативні риси.
(Діти виконують запропоновані види роботи).
- Вашим домашнім завданням було підготувати прислів'я про совість. Прошу
поділіться хто знайшов.
Від людини втаїш, а від совісті не втаїш.
Нечиста совість спати не дає.
Совість без зубів, а гризе.
Той, хто не має совісті вдома, не матиме й на людях.
Хто знав стид, той має совість.
Страшно буває тому, в кого совість нечиста.
Ні стиду, ні сорому, в ніяку сторону.
Совість - це наглядач і суддя доброчинства
У кого совісті нема — нема й сорому.
Голосок дзвенячий, а совість свиняча.
Яка совість, така й честь.
Душа християнська, та совість циганська.
Хоч совість і беззуба, а до смерті загризти може.
- Буває і так, що ми втрачаємо Божий дарунок, коли не хочемо робити добра
собі й іншим людям. Хтось із нас сердиться, ображається, лінується, не
слухається батьків і не допомагає їм, отже, зло також знаходить місце в душі.
Але наш Творець не залишає нас, він дав нам у душі особливий голос. Цей голос
підказує нам, що добре, а що погано. Він є в душі кожної людини і називається
совістю. Совість спонукає соромитися лихих вчинків і перемагати зло добром.
Совість у нашій душі — це неначе вогник свічки (запалюю свічку), коли совість
не спить — світло в душі людській. Якщо ми не забуватимемо про неї, питатимемо
її: "Чи добре те, що я роблю?", то совість наша ніколи не згасне. А
якщо не берегти її — будемо злими, байдужими до людей, ледачими, і вогник
погасне, у душі запанує пітьма, і ніхто не підкаже, як робити добро і не чинити
зла.
Учень.
Сказав Господь: "Збирай скарби на небі".
А як їх там збирати, знаєш те?
-В журбі і в щасті, в будь-якій потребі
Плекай свій скарб: це - серце золоте.
Роби добро і не чекай подяки,
Шукай повсюди чисте і святе,
Та обминай спокуси усілякі
- Отак здобудеш серце золоте.
Ти добрий з усіма і не ледачий,
Та журишся і думаєш про те,
Що справ твоїх ніхто, мовляв, не бачить?
Бог бачить твоє серце золоте.
І у лиху, нерадісну годину,
Як посмішка недобра розцвіте,
Звелить Господь:
" Облиште цю дитину!
У неї серце справді золоте!"
Вірш «Доброта»
Донечка:
Мамо, люба, глянь, як сяють ясні зорі золоті!
Мати:
Кажуть люди: то не зорі,
Сяють душі то святі.
Кажуть, хто у нас на світі
Вік свій праведно прожив,
Хто умів людей любити,
Зла нікому не робив,
Бог послав того на небо,
Ясной зіркою сіять...
Донечка:
Правда, мамо, то все душі,
А не зорі там горять.
Так навчи ж мене, голубко,
Щоб і я так прожила,
Щоб добро робити вміла,
І робить не вміла зла.
Учитель.
- Я думаю, що ви сьогодні зрозуміли хоч трішки, що таке совість, що добре,
а що погано. Що людина не може вважатися справжньою людиною, якщо у неї немає
совісті.
Живи, добро звершай,
Та нагород за це не вимагай,
Хай оживає істина стара:
Усі.
Людина починається з добра.
